ru uk en
Главная » 2016 » Ноябрь » 15 » ПИТАННЯ ІНФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ ОПІКОВОГО ШОКУ
20:00
ПИТАННЯ ІНФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ ОПІКОВОГО ШОКУ

Мета роботи  — удосконалити інфузійну терапію опікового шоку (ОШ)  для поліпшення перебігу гострого періоду опікової хвороби.

Матеріали  і методи.  Проаналізовано результати  лікування 390 постраждалих  з глибокими і поверхневими опіками площею від 15 до 65 % поверхні тіла у відділенні інтенсивної терапії центру термічних уражень Київської міської клінічної лікарні  № 2. Основну групу  становили 240 хворих, при  лікуванні  яких  протягом 2007—2013  рр. використовували оптимізований клінічний   протокол інфузійної  терапії (ІТ)  ОШ  із  застосуванням сучасних інфузійних  препаратів та вдосконалених  формул розрахунку об’єму інфузії, що сприяло ефективнішому відновленню об’єму циркулюючої крові (ОЦК)  та зменшенню гемоконцентрації. Для порівняння проаналізовано  150 історій хвороби обпечених, лікування яких протягом 1995—2000 рр. проводили  за традиційною схемою ІТ. За допомогою  клінічних методів оцінювали: загальний стан постраждалих, терміни виходу із ОШ і початку оперативних втручань, розвиток інфекційних ускладнень, строки відновлення шкірного покриву, тривалість перебування у стаціонарі.

Результати  та обговорення.  Проаналізовано ефективність використання різних формул розрахунку об’єму інфузії і сучасних інфузійних препаратів при лікуванні гострого періоду опікової хвороби. Визначено особливості перебігу ОШ  у хворих різних вікових груп. Застосування оптимізованих клінічних протоколів ІТ у хворих основної групи дало змогу швидко відновити центральну гемодинаміку, доставку і споживання кисню. Протягом першої доби ОШ у хворих основної групи спостерігали збільшення систолічного артеріального тиску на (29 ± 9) % і сатурації крові киснем на (8 ± 2) %. Введення до схем ІТ  ОШ  сучасних інфузійних препаратів (гідроксіетилкрохмалів, «Реосорбілакту»,  «Сорбілакту»,  соди-буфер тощо) сприяло ефективнішому відновленню ОЦК  та зменшенню гемоконцентрації, про що свідчили показники  гематокриту наприкінці  першої доби лікування ОШ.  При однаковому об’ємі інфузії у хворих основної групи цей показник становив

0,39 ± 0,07, а  у хворих групи  порівняння  — 0,49 ± 0,09. Установлено позитивний  зв’язок між  застосуванням  сучасних інфузійних препаратів і відновленням центрального венозного тиску (ЦВТ). Наприкінці  першої доби лікування у хворих основної групи ЦВТ становив (42,5 ± 4,5) мм вод. ст., а у хворих групи порівняння — (37,3 ± 3,5) мм вод. ст. У всіх постраждалих спостерігали позитивні зміни параметрів центральної  і периферичної гемодинаміки протягом стадії шоку (порівняно з першою добою шоку збільшився систолічний і діастолічний артеріальний тиск, зменшилися  частота серцевих скорочень і частота дихання, підвищилася сатурація крові киснем), що дало змогу розпочати оперативні втручання у хворих основної групи на (3,2 ± 0,7) доби раніше, ніж у хворих групи порівняння. Встановлено, що об’єм інфузії корелює з тяжкістю стану хворого. Достовірне зниження рівня тканинної гіпоксії  спостерігали лише після відновлення ОЦК.  Результати лікування опікової хвороби у постраждалих з тяжким ОШ значною мірою залежали від характеру ініціальної протишокової ІТ.

Висновки.  Підвищення ефективності протишокової терапії можна досягти як шляхом оптимізації об’єму перелитої рідини, так і за рахунок використання в складі ІТ сучасних інфузійних препаратів, які сприяють ефективнішому відновленню ОЦК  та зменшенню гемоконцентрації. Загальновідомі формули розрахунку об’єму інфузії слід використовувати лише як рекомендацію і для визначення початкового обсягу ІТ. Реальний баланс рідини необхідно визначати за допомогою клінічних та лабораторних показників.

Повний текст http://combustiology.at.ua/files/KhU_2014_2_4.pdf

Ссылка на источник материала

Просмотров: 441 | Добавил: admin | Теги: колоїди, Плазма, опікова хвороба, кристалоїди, інфузійна терапія, опіковий шок | Рейтинг:
5.0/5 из 1
Всего комментариев: 0
avatar